Форум проекта ProTV.UA

Створив нову тему за "рідною" назвою антени, - саме як вона ідентифікується в каталогах та на сайті виробника коротеньку історію у фотографіях та коментарях буде подано далі.
Власне постараюсь викласти в хронологічному порядку, проте якщо щось пригадуватиметься в процесі викладу, то можливо хронологія частково порушуватиметься, з що звиняйте, часу пройшло вже трохи, дещо забулось , дещо тепер виглядає інакше.

Создал новую тему по "родной" названием антенны - именно как она идентифицируется в каталогах и на сайте производителя коротенькую историю в фотографиях и комментариях будут представлены далее.
Собственно постараюсь выложить в хронологическом порядке, однако если что-то пригадуватиметься в процессе изложения, то возможно хронология частично подниматься, с которым извините, времени прошло уже несколько, несколько забылось, несколько теперь выглядит иначе.

Все почалося з того, що надокучило "лазити" туди-сюди по Ku діапазону і захотілось спробувати діапазон C, подивитись що там є, що може прийматись і що звідтіля можна реально "витягнути".
Початково задум був знайти щось на кшталт Prodelin Channel Master пластик чи Andrew, само-собою все більше 3 м. Однак, нічого толкового на очі не попадалось, а якщо й було то ціни захмарні, ому вирішено було спробувати звернути увагу на сітки. Власне вона просто попалась на одному з форумів. Чому вибір впав саме на цей "девайс", напевно просто спрацювала інтуїція, що треба брати, хоча вигляд антени не надто був "шикарний".
Власне сама конструкція антени її стан та характеристики давали змогу, в перспективі, експериментувати з початковим матеріалом.
Таким чином, було вирішено брати цю антену. В результаті було придбано не тільки "набір" первинних конструктивних матеріалів для подальшого розвитку "творчої" діяльності, але й було здійснено найбільше придбання - хорошого фахівця, консультанта і просто людини - власника антени, з котрим і надалі підтримуються дружні відносини. Водночас, в процесі демонтажу антени, підготовки її до транспортування до комплекту увійшли мачта, двигуни, а також елементи управління, виготовленні під "захцянки" експерименту.
Демонтаж антени та підготовка її до транспортування тривали з 15 до 21 години, ппрактично без перерв і перекурів.Демонтували 3 людей.
Сама антена, є спадок 90-х років початку ери супутникового телебачення в Україні. Виготовлені були ці антени для Азійських піщаних регіонів, що й значною мірою обумовлює її "сіткову" конструкцію. Певну популярність такі антени мають і на Американському континенті у фірмах як займаються здачею в оренду антен. Вочевидь обумовлено це легкістю конструкції і відносною простотою монтажу і демонтажу.


Все началось с того, что надоело "лазить" туда-сюда по Ku диапазона и захотелось попробовать диапазон C, посмотреть что там есть, что может приниматься и оттуда можно реально "вытянуть".
Изначально замысел был найти что-то вроде Prodelin Channel Master пластик или Andrew, само собой все более 3 м. Однако, ничего толкового на глаза не попадалось, а если и было то цены заоблачные, ом решено было попробовать обратить внимание на сетки. Собственно она просто попалась на одном из форумов. Почему выбор пал именно на этот "девайс", наверное просто сработала интуиция, что надо брать, хотя вид антенны не слишком был "шикарный".
Собственно сама конструкция антенны ее состояние и характеристики позволяли, в перспективе, экспериментировать с исходным материалом.
Таким образом, было решено брать эту антенну. В результате было приобретено не только "набор" первичных конструктивных материалов для дальнейшего развития "творческой" деятельности, но и было осуществлено крупное приобретение - хорошего специалиста, консультанта и просто человека - владельца антенны, с которым и в дальнейшем поддерживаются дружеские отношения. В то же время, в процессе демонтажа антенны, подготовки ее к транспортировке в комплект вошли мачты, двигатели, а также элементы управления, изготовлении под "захцянки" эксперимента.
Демонтаж антенны и подготовка ее к транспортировке продолжались с 15 до 21 часа, ппрактично без перерывов и перекурив.Демонтувалы 3 человека.
Сама антенна, есть наследство 90-х начале эры спутникового телевидения в Украине. Изготовлены были эти антенны для Азиатских песчаных регионов, и в значительной степени обусловливает ее "сетевое" конструкцию. Определенную популярность такие антенны имеют и на Американском континенте в фирмах как занимаются сдачей в аренду антенн. Очевидно обусловлено это легкостью конструкции и относительной простотой монтажа и демонтажа.

Отже, після "невеличкого" вступу" можна перейти безпосередньо до самого учасника оповіді"

Так виглядала продукція американського виробника після демонтажу.

 

 

Відсотків 30% сітки антени були пошкоджені, хоча слід зауважити, що цілковито відсутніх, чи таких які не могли б бути певним чином відновлених елементів не було. Проте, було вирішено замінити всі сітки на щось з більшою відбиваючою площею, водночас з наскільки можливо зменшеною парусністю.
Розглядались варіанти просічно-витяжної сітки. Проте, дане рішення було відкинути з огляду на "нестандартність її розмірів і потребу щось"лямпічити", а також слабку придатність прийому в Ku діапазоні. Наступним варіантом (чи радше ідеєю) було використанні нержавійки, ожднак це варіант було забраковано з огляду на вагу даного металу. І врешті решт вибір випав на використання певного різновиду перфорованого алюмінію. За основу було взято саме дюраль Д16Т, як доволі "жорсткий" і легкий матеріал. Решти видів алюмінію бали відкинуті, оскільки видались надто м"якими для такої конструкції.

Отже, було отримано наступні конструктивні елементи антени:

Продовжимо оповідь про переродження антени.
На попередньому фото пелюстки як мали замінити "штатну" сітку. Виготовлялись вони за кресленням, проте в процесі виготовлення прийшлось вносити уточнення відповідно первинному шаблону - сітки, позаяк креслення не цілком відповідало потребам. Відразу зауважу, що товщина матеріалу була обрана 1.2 мм. (Така товщина матеріалу давала змогу витримати потрібну жорсткість дзеркала антени, витримувати пориви вітру, що підтвердилось того ж дня як її поставили, а також без зайвих проблем "посадити" в пази ребер конструкції.
Виготовлені пелюстки потребували очищення від заводської змазки перед фарбуванням.
Загалом для очищення від змазки та обезжирення дюралюмінію рекомендується суміш з багатьох хімічних складників в певних пропорціях і тривалий технологічний процес. Звичайно, що в "домашніх" умовах ані даних складників немає, ані бажання займатись технологією промислового очищення металу не було бажання, тому були використані одночасно та почергово такі хім. засоби: "Чистюня" аерозоль, "Gala" - порошок (частково була спроба замінити "Sarma" порошком, однак даний засіб не так якісно відмиває і потребує значної кількості води, оскільки залишає після себе "дрібний пил") а також гелеподібний засіб для очищення кухонних плит. Все це наносилось на метал, витримувалось згідно інструкції, розтиралось по поверхні звичайною шваброю і потім змивалось значною кількістю води за допомогою міні-мийки. Таким чином було витрачено кожного засоби по 2 упаковки для двостороннього обезжирення пелюсток.

Наступним етапом безумовно стало очищення елементів каркасу від старої фарби. тут все було трохи простіше, оскільки частина фарби з алюмінієвих елементів просто відлущувались чи руками чи за допомогою тонкого шпателя, а те що не піддавалось такому способу очищенню, очищувалось за допомогою 647 розчинника, який прекрасно "підривав" фарбу. після застосування розчинника для очищення елементів каркасу, вони водночас були підготовлені до фарбування. Отже настала врешті-решт черга привести до людського вигляду всі елементи антени.
Для цього, за порадою Віталіка, було використано фарбу НЦ-132, щоправда не білого а сірого кольору, з додаванням білої. задля отримання бажаного сірого відтінку. Єдине застереження тим хто захоче скористатись готовою кольорованою вже фарбою бажано відразу після придбання перемішувати її в магазині за допомогою шейкера, оскільки пігмент добряче осідає і перемішати її руками доволі проблематично, або ж займе багато часу і фізичних зусиль.
підготовлені пелюстки антени, після обезжирення побутовою хімією було. безпосередньо перед фарбування повторно обезжирено розчинником 647.
Далі розпочався один з "найскладніших етапів" оскільки приміщення для фарбування не було а все робилось на відкритому повітрі, до того ж як на зло того дня був немалий вітерець і сонце. всі ці погодні фактори доволі ускладнювали процес фарбування, надто "первинного" алюмінію пелюсток, який добре виконуав роль дзеркала і непогано засвічував очі. а поєднання запаху фарби, розчинника та гулу компресора впродовж дня додавали особливого "шарму" до процесу.

Отже: конструктивні елементи антени фарбувались в два шари. перший шар грунт, висихання згідно інструкцій впродовж 2-х годин, а далі нанесення шару фарби. Для грунту було використано фарбу НЦ-132 розведену розчинником 646 (згодом і 674 оскільки принципової різниці між ними жодної, хоча запах останнього менш "ядучий") у співвідношенні 1:5. Вся скланість виявилсь в тому, що нанесення грунту такого кольору, в сонячну погоду, практично непомітно в процесі роботи. те що ти все ж таки погрунтував деталь стає зрозуміло тільки хв через 20 після часткового висихання, коли починає пропадати блиск "свіжої" дюралі і вона покривається легким матом (врешті-решт в процесі фарбування її крили всіма видами мату чи матування ).
Процес двостороннього грунтування та фарбування пелюсток тривав цілий дкень. решти було вирішено продовжити на наступний день, надавши можливість кращої полімеризацції фарби. Для фарбування використовувалась фарба розведена в пропорції 1:1 згідно інструкції на упакуванні. Власне така пропорція цілком нормальна, фарба лягає добре, рівномірно, напливи не утворюються

Наступні фото ілюструють результати фарбування та грунтування.













Елементи каркасу було вирішено не грунтувати а відразу фарбувати в два шари.









Технічні засоби використані для фарбування: компресор Forte а також краскопульт, з об"ємом резервуару 400 гр. Витрати матеріалу на фарбування всіх конструктивних елементів антени склали: приблизно 3.5 кг сірої фарби, 0.8 кг білої а також 12 л розчинника (розчинник з урахуванням обезжирення елементів).

Чи не найважливіша деталь, яку було пропущено в попередньому описі технологічного процесу це характеристики самої пелюстки. Метал було перфоровано отворами d 2 mm з кроком між отворами 5mm тип перфорації 1b.
після завершення технологічних процесів з підготовки конструктивних елементів антени, увесь комплект було перенесено безпосередньо до місця збирання. Доведення всіх попередніх зусиль до логічного завершення здійснювалось безпосередньо поряд з місцем встановлення, що зумовлювалось перш за все складністю підйому антени з такою парусністю хоча й саме місце обране для збирання не надто пристосоване для таких робіт. але нічого не вдієш. Збирання конструкції розпочали з кріплення основних дуг до центрального кола, згодом зафіксували зібраний каркас двома основними кругами за допомогою 9 болтів. Болти "мебельні" з гладкою шляпкою та оснквадратом в основі. що дає змогу надійно фіксувати їх в посадкових місцях.

Після того як увесь каркас було зібрано розпочався процес наповнення його "змістом".
зважаючи на конструктивні особливості конструкції збирали сектори по 4 пелюстки, фіксуючи їх зовнішньою дугою в за допомогою болтів М8. Початок процесу демонструє прикріплене фото. на ньому видно закріплений каркас а також зібраний і скріплений зовнішньою дугою перший сектор антени.





В процесі "змістовного" наповнення каркасу активно використовувалась гумова киянка, для того щоб надійно посадити пелюстки в пази ребер та для точного доведення їх до центру антени. (тут головне не перестаратись з силоюю і частотою використання даного інструменту, щобне пошкодити тонкий дюралюміній)
Наступне фото демонструє лементи кріплення зовнішніх дуг.





Поступово антена набирала свої обрисів.





Приблизно десь після годин 7 роботи вона нарешті набула завершеного вигляду і стала на щось таки подібна:







В центрі фіксуючого круга видно 4 болти за допомогою яких антена згодом кріпитиметься до мачти, а тако по колу видно кріпильні елементи внутрішнього каркасу до антени і елементи котрі з2єднують дуги між собою.

Фото цього блоку повідомлення демонструють "прозорість" антени, її вигляд зі зворотнього боку, а також розташування додаткових дуг жорсткості. Дуги вставляються в ті ж пази куди й пелюстки і легенько доводимо до остаточного місця за допомогою важливого інструменту гумової киянки. Тут теж потрібно мати "чуття" в руках, щоб не переборщити. Згодом, коли дуги зайняли свої місця. їх закріпили і з"єднали з пластинами за допомогою заклепок. Власне тут особливих проблем не виникло, оскільки їх можна було дістати з-зовні не надто напружуючись.

- Вигляд знизу.






- Вигляд дуг жорсткості.






- "Прозорість" антени.






— Вигляд перфорації антени зблизька

Після завершення збору дзеркала антени, вся конструкція мала якимось чином переміститися на мачту:






На цій же мачті мав розташуватись мотор повороту антени по горизонталі а також актуатор який забезпечував би її переміщення по вертикалі. і решти елементи управління.
Мачта, спадо радянського минулого і посеред широкого кола любитель та фахівців радіозв2язку має назву Унжа, їх розміри є в основному 30х30 см, 40х40 см. бувають, але рідко і більші і менші. Висота мачти 2.40 м. розмір 30х30см. Посадкові місця мотора чітко відповідають розмірам посадкових місць двигуна. Ці мачти використовувались колись для радіорелейного зв"язку в радянській армії, а також для розміщення тих же ж параболічних антен в ППО. Комплектувались вони й лебідками для підіймання антени на необхідну висоту і тросами-розтяжками. (Звичайно з цілого цього комплекту дісталось в спадок тільки мотор і сама мачта. Незважаючи на свій поважний вік стан її доволі таки добрий і простояти вона може, якщо за нею хоч трішечки доглядати ще не один десяток років. Врешті-решт той метал це не цей метал. По мачті спокійно без жодного остарху можна пересуватись не переживаючи що щось під тобою прогнеться чи відламається (перевірено особисто в процесі монтажу)
На фото справа видно фіксуючі болти двигуна, а у верхньому лівому куті фото видно пластину з отвором який фіксується в кутних приварених на основі.

от вся ця конструкція разом з мачтою двигуном і власне антеною мала посісти своє гідне місце на основі, приготованій для цього урочистого випадку.
перше фото демонструє посадкові місця мачти:






На фото видно попередньо просверлені отвори для кріплення мачти, а також два металеві кутники з отворами 50х50 призначенні для фіксації мачти в горизонтальному положенні для можливого обслуговування, а також як певний додатковий елемент кріплення. На мачті в її основі є також відповідні отвори на додаткових кутниках.
На наступному фото подано загальний вигляд основи на якій кріпиться мачта:





Конструкція основи значною мірою обумовлювалась необхідністю "відкрити" горизонт, позаяк місце розташування антени оточене багатоповерховими будинками, а отже, якщо хочеш хоч щось побачити, потрібно було якось вирішувати проблему "закритого горизонту".
Таким чином. висота основи чи столика склала 2.10 м, розміри 2,05х2,210. Ці розміри обумовлювались вже існуючим каркасом, до якого прив"язувалась" основа.
Для виготовлення основи було використано швелер 16 кутник 50х50 (хрестоподібні ребра жорсткості), сталева плита товщиною 10 мм, на якій мала кріпитись мачта, а також просічно-витяжної сітки 4 для площадки, для сходів (колись же ж потрібно туди підійматись і контролювати стан антени та двигунів, а також якось це все господарство привести первинно жо життя) використано кутник 40х40 та профільні труби.

Після укомплектування всіх складових антени, мачту і мотора було доставлено на основу де зібрано в єдину конструкцію і встановлено за допомогою 6 людей, оскільки в зборі вони виявились надто важкими.
Встановлені і закріплені вони мали такий вигляд:





Закріплена мачта була таким чином:





— Вигляд кріплення знизу





— вигляд одного з кріплень зверху.





Ще одна спроба подати фото кріплень зверху:





Фіксуюча" шпилька для додаткового посилення, та "сервісного обслуговування". Розглядається можливість горизонтально опускати за потреби мачту і проводити з нею такі-сякі маніпуляції:





Після того, як все було встановлено і закріплено дійшла черга до кріплення самого дзеркала антени. Для цього було "сконструйовано" невеличкий допоміжний пристрій, зображений на наступних двох фото:





— на цьому фото вид з тильної сторони дзеркала антени.





Коротенький опис "допоміжної" конструкції: за основу взято трубу d 50 мм, в якій зверху вирізано пази, і вставлено блока. Потім все це за допомогою хомутів для кріплення автомобільних глушників трубу прикріплено до мачти і перекинуто міцного шнурка до одного кінця якого прив"язувалось антену, а з іншого як підйомний механізм використовувався двигун потужністю "2-х людей", з іншого боку антену підіймали 3 людей та одна людина перебували на верху мачти, кріплячи дзеркало до антени.]

Нарешті, після численних маніпуляцій, допоміжних слів, яких зазвичай не прийнято згадувати поміж джентельменами, але без яких складно щось зробити вся конструкція набула такого вигляду:
(тут вже звиняйте, що залишити, покладаю на розсуд модераторів, адміністраторів сайту а також на дизайнерів-конструкторів)