Цитата:
- Пане Миколо, ви регулярно відстоюєте здоровий спосіб життя. Це простежується й у ваших законопроектах. Кілька з них мають на меті або повну заборону реклами алкогольних, слабоалкогольних та тютюнових виробів, або обмеження продажу цих товарів. На жаль, не всі ваші проекти стають законами, деякі з них ветує президент, інші йдуть на доопрацювання. На вашу думку, це свідчить про недосконалість цих проектів чи про сильне лобі алкогольних і тютюнових виробників?
- Був такий період, коли розуміння важливості здоров'я нації було характерне і для влади, й експертного середовища, і медійників. І тоді нам вдалося пройти достатньо непростий, але успішний шлях. 2002 року ми з Миколою Поліщуком (коли він ще був депутатом) почали своєрідну революцію, коли ініціювали витіснення тютюну з громадських закладів (кафе, барів і ресторанів). Потім ми заборонили пряму зовнішню й телевізійну рекламу тютюну. Одним із найрадикальніших став законопроект, покликаний прирівняти пиво до алкогольних напоїв і розповсюдити на нього всі обмежувальні норми, які стосуються місць продажу і заборони розпивання в громадських місцях (як відомо, закон вступив у дію 11 лютого 2010 р.). Після цього роботу з обмеження й заборон значною мірою призупинено.
Мені здається, що й рекламний, і медійний бізнес разом із владою знайшли для себе чудовий аргумент: поки ми не проведемо Євро-2012, не можна вводити ніяких обмежувальних норм, особливо це стосується пива. Це той випадок, коли Євро працює проти суспільства. Поки що пиво в нас має повну свободу - пряма реклама на телебаченні, зовнішня реклама. У європейських країнах замість прямої реклами пива існує брендова, саме це ми й пропонували в законі. Я не заперечую, щоб було, скажімо, так: «"Чернігівське", "Оболонь" чи "Славутич" презентує Чемпіонат Європи». Я проти прямої реклами з антизаконним контентом, типу «Правдиві патріоти України п'ють пиво», «Справжні футбольні фанати п'ють пиво». Виходить, той, хто не п'є, той не патріот і не фанат? Тобто нині існує тиха неформальна змова виробників алкогольних напоїв, рекламного бізнесу, медіамагнатів та урядовців, які відповідають за проведення Євро.
Тютюнова складова на сьогодні інакша, тут стовідсоткового лобізму немає. Я вважаю, що головне тепер - це жорстке виконання всіх законів. Бо дехто дозволяє собі їх прямо ігнорувати. Наприклад, телевізійники порушують закон про брендову рекламу горілки, транслюючи замість бренду слогани. Приміром, був кричущий випадок, коли у вечірньому ефірі (до 23-ї години) під час боксерських боїв ішла пряма реклама горілки. Наразі триває листування з Нацрадою з цього питання. І мене дивує, коли члени цього регуляторного органу на мої зауваження про порушення законодавства відповідають, що їм треба вивчити це питання. Я перепрошую, але коли кажуть: «Пийте горілку» - то це пряма, а не брендова реклама. Тут однозначно Нацрада не хоче реагувати на цю ситуацію.
Сьогодні загальний правовий нігілізм поширився й на сферу здорового способу життя. Нещодавно бачив на грудях юних спортсменів, які брали участь у змаганнях у Буковелі, бейджики з алкогольним брендом. Це непорозуміння. Не можуть горілчані бренди бути спонсорами спортивних змагань. У всьому світі з цим іде боротьба, навіть виробники пива не мають права прямо його рекламувати, тому рекламують свої безалкогольні напої. Ми опинилися в ситуації, коли бізнес і гроші важливіші за здоровий спосіб життя. Поки що я не прогнозую змін на краще. Можливо, в парламенті нового скликання мені вдасться продовжити цю справу, я переконуватиму депутатів, що здоровий спосіб життя - це не лише модно, а й вкрай необхідно для нашого суспільства.
Є статистика, яка свідчить, що заборони й підняття цін на алкогольну і тютюнову продукцію сприяють зменшенню кількості захворювань. Щоб ефект був більшим, має бути ще й політика просування здорового способу життя. На жаль, цього практично немає, відсутнє фінансування всіх державних проектів. Рік здорового способу життя в Україні виявився роком проти здорового способу життя. Ми сьогодні дійшли до критичної межі в частині фізичної культури і спорту.
Нинішня стратегія держави абсолютно хибна: приділяється увага тільки великим спортивним змаганням, інвестуються кошти у великі спортивні будови (при цьому чимало розкрадається), і взагалі немає розуміння, як оздоровлювати націю. На мою думку, нині просто заборонних норм замало, молодому поколінню потрібна альтернатива.
- Кілька років тому ви хотіли подати в суд на «Мегаспорт» за зміну логотипу. Чому цього не зробили?
- Тоді я провів дискусії з усіма, передовсім із засновниками, серед них були люди, пов'язані із Фірташем і Хорошковським. Трапилося так, що ті люди, які попросили в мене захисту, потім від цього відмовилися. Таким чином, у мене не було союзників. На першому етапі колектив був шокований, що знищують спортивний канал, а потім вирішив, що вже нічого не можна змінити. І тут судовий позов нічого не дав би. Я тільки ходив би на засідання, а в результаті Нацрада все одно була би права. Переконаний, що знищення спортивного каналу - це помилка. Нині відкриваються нішеві канали про футбол, хокей. Але те, що в Україні немає спортивного каналу, і спортивні новини все більше й більше утискаються - це хибна позиція. Ми не настільки багата країна, щоб робити окремий канал для кожного виду спорту. Україні потрібен загально спортивний канал, який транслював би не тільки спортивні змагання, а й програми про здоровий спосіб життя, сімейний відпочинок, заняття фізичною культурою тощо.